я сміюсь крізь сльози

дивний сьогодні день...хоча? чим дивний...я білка у колесі і надалі...незвичайно те, що у душу закралась підла думка : а для чого це все? боротьба за місце під сонцем...перемоги і поразки...взлети і падіння...цьому всьому - один кінець...так для чого?  якась частинка мене  суперечить і каже : живи для тих кому потрібна...хто любить...назви поіменно? мовчиш... починали за "здравіє" закінчили за "упокій" ...ні...щось таки сьогодні зрозумію боротьба йде лише за ці примарні цілі...задля задовільнення власного его...щоб ми мали за що себе поважати...:\ як пусто...як смішно...треба повертатись у свою колію...такі настрої не принесуть користі...і замовкни ти, що пробуєш мене переконати, що я у світі цьому ще комусь потрібна крім себе....